Народні казки: Казка про попівське залицяння
    Жив один чоловік по-сусідському з попом.
    У того чоловіка була дуже гарна жінка. Так ото завжди, коли б вона не йшла на вгород до криниці по воду, на поповому огороді появлявся піп і прикахикував їй: «Кхи!»
    Жінка про це розказала своєму чоловікові.
    Чоловік і каже:
    - Коли ти будеш іти до криниці по воду і він знову буде кахикати, то закахикай і ти. А коли вже він підійде до тебе і буде проситись на ніч,- пообіцяй. Скажи:
    «Заходьте, батюшко, сьогодні. Мій чоловік іде з дому на ніч до млина».
    От вона йде знову до криниці по воду, а піп уже тут як тут і:
    - Акхи!
    А вона, та жінка, й собі:
    - Акхи!
    Піп веселою ходою йде до цієї жінки і, як великий картьожник, думає: «Ну от і підбубнить». Підійшов до жінки і почав ото сокотити до неї та дивитись на неї масляними очима. А та жінка й каже:
    - Ну, коли ваша охота, батюшко, то заходьте. Чоловік сьогодні їде до млина і повернеться, мабуть, аж після завтра. - А попові ж того й треба.
    Увечері, як уже смеркло, заходить піп до цієї молодиці. Походив сюди-туди, посокотив до неї і хоче, щоб вона вже тушила світ, мовляв, що ж дорогий час гаяти. А жінка то сим, то тим, та все відтягує, ніби порається по хазяйству.
    А потім вона вже почала збиратись лягати спати, коли це біля порога у дворі почувся голос: «Тпру!» - Це чоловік приїхав додому і починає розпрягати воли.
    Ой, де ж дітись, що робити? - питає піп у молодиці.
    А ви, батюшко, лізьте під кровать. А коли чоловік засне, тоді я вас випущу.
    Чоловік розпріг воли, поприв'язував, зайшов у хату і каже:
    - Ху-у-у, ну його к бісу! Так попоносили мене воли!
    Порвали налигач і віжки, якими були зв'язані мішки на возі. Отам, під кроваттю, віжки. Я ось возьму їх, перепочину та знову поїду. - І нахилився, ніби за віжками, під кровать. Під кроваттю й не було віжок, та вони й не потрібні йому були. То він так, щоб витягти звідти попа.
    Коли нахилився чоловік під кровать, то ніби здивовано сказав:
    О, а це що таке? А, це ви, батюшко!? - Та й витяг того батю за ноги.
    Ну, - каже чоловік, - з тобою, жінко, я розправлюсь завтра, а з вами, батюшко, зараз.
    І почав шукати ножиці, щоб відрізати попові бороду і коси. Піп став перед цим чоловіком навколішки, як у церкві перед іконостасом, і просить:
    - Що хочеш дам, тільки не обрізуйте, бо ж це ви відрізуєте від мене священицький сан. А що ж я тоді буду робити? - Чуть не плаче та просить. Ну, серце не камінь у того чоловіка. От він і каже:
    - У вас, батюшко, грошей багато, а в мене нема - хоч запали. Так ви дайте мені сто карбованців. Це воно буде і ради Христа, і за гріхи. Грошей у вас багато, але більше я з вас не хочу. Ви краще стовчіть до ранку два пуди проса у ступі. Це вам нічого не стоїтиме, - не поспите ніч і все. Коли не дотовчете хоч із миску проса, то все рівно відріжу сан, як його звете ви.
    Піп вийняв із кармана сто карбованців, віддав чоловікові, а сам почав товкти. Він приклав усієї мочі, а нічну норму виконав. Чоловік заставив, щоб піп просіяв на підрешітку, і коли побачив, що зроблено непогано, просяного ряботиння у пшоні немає, він і відпустив того попа.
    Тижнів через два чоловік і каже жінці:
    - Ану кахикни, як будеш іти до криниці по воду.
    Вона так і зробила. Піп якраз був на своєму огороді, а вона та:
    - Акхи!
    А піп замість кахикання тільки скоса подивився, бо й досі боліли ноги у нього. А жінка ніби думає, що він не почув, та знову:
    - Акхи!
    Але піп не кахикав, а лише запитав:
    - Що, хіба вже пшоно поїли?
    Бачте, то нічого, що сто карбованців проштрафив, бо хіба вони йому важко дістались. А що стовк пшона, так без привички маркутно. Отак ото його провчив чоловік, анахтемського сина. Пам'ятав він залицяння до нових віників.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_03.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама