Народні казки: Як гуцул наймався у попа
    Якось один піп трохи підпив у війта на хрестинах і почав вихвалятися.
    - Я в самому Римі п'ять років навчався. Не знайдеться у світі такого, аби мене круг пальця обвів.
    Почув таке кмітливий гуцул, що служив у війта, і вирішив провчити хвалька.
    От другого дня пішов до попа.
    - Тобі чого?..- питає панотець.
    - Прийшов я до вас, паночку, проситися на службу.
    - А що робити вмієш?..
    - Що скажете, отче, те й робитиму, - показав гуцул здоровенні кулаки. - Навіть зварити дещо можу.
    - Е, ні, до цього в мене є кухарка, а от до ціпа - добрий робітник пригодився би. Молотити вмієш?..
    - Чому не вміти? Вмію, отче.
    - А яку тобі платню на рік положити?
    - Я, прошу отця духовного, самотній, як палець, то мені багато і не треба. Дасте на рік три корці пшениці. Та й, звичайно, будете мене, як свого слугу, одягати й годувати.
    Зрадів піп, що такому дужому і молодому наймитові так мало платити, та й квапливо каже:
    - У мене в усьому мусить порядок бути. Тож ходи, легеню, до покою, покличемо паламаря й дяка і при свідках умову складемо, аби ти від своїх слів потім не відмовився.
    Піп послав за свідками. А коли ті невдовзі прийшли, стали писати договір. От піп і каже:
    - Якщо ти, легеню, будеш мені погано робити, то я тебе прожену й зернини не дам.
    - Як так, то й так,- погодився гуцул.- А коли ви, отче, порушите умову, віддасте мені наперед усю платню за рік.
    Так і записали.
    Другого дня вранці піп вийшов на ґанок - поглянути, як це новий наймит орудує ціпом. Та ба! Щось не чути на току роботи. Панотець послав наймичку розшукати лежня.
    Метнулася наймичка в стодолу і через мить вистрибнула звідти червона як рак.
    - Він... Він... Ой, не можу...
    - Що ж він? - допитувався піп.
    - Та підіть погляньте...
    Розсердився піп, подався до стодоли. Дивиться: сидить наймит на свіжому сіні, у чому мати народила, схрестив на грудях руки.
    - Це так ти мені служиш, дармоїде? - затіпався у гніві панотець.
    - А що ж мені робити? - спокійно каже наймит. - Я ж на вас, панотче, від самого досвітку чекаю. А вас як нема, так і нема.
    - Що ти плетеш, дурню?
    - Ой, і коротка ж у вас пам'ять, отче. Ми ж домовилися при свідках, що ви мене будете одягати й годувати. Забули? Ото я й жду, коли ви мене одягати прийдете. Та й перекусити вже не вадило б...
    Аж тепер зрозумів піп, що пошився в дурні, але було пізно.
    Довелося попові-хвалькові відміряти хитрому гуцулові три мішки зерна.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_08.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама