Народні казки: Аби гроші - Гріха не буде!
    Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе.
    Подумав, поміркував і вирішив: поховаю свого любимого пса з попом, та ще й коло церкви, на цвинтарі.
    Узяв торбу грошей — і до попа.
    — Так і так, мовляв, хочу, щоб ви собаку похоронили коло церкви з молитвами, як християнина...
    Піп розгнівався, затупав ногами:
    — Бог за це вас покарає!
    Тоді пан усміхнувся лукаво і показав попові торбу грошей.
    Піп аж слину пустив, углядівши стільки грошей.
    — І не подобає коло церкви собаку хоронити,— промимрив піп, жадібно поглядаючи на гроші,— та що зробиш, грошей жаль!
    Зізвав піп півчу, і поховали собаку коло церкви... Пройшов місяць, а може, й більше, як до попа дійшла чутка! Із синоду має приїхати сам владика оглядати його церкву.
    Злякався піп. А що, як дізнається владика, що він собаку коло церкви поховав? Біда буде!
    Та й люди вже подейкують, що він святе місце осквернив.
    Піп думає, гадає, а далі пригадав: недалеко від церкви живе такий собі Іван Нещасний. Метикуватий був на голову. От і пішов піп до нього за порадою.
    Увійшов у хату, поздоровкався. Іван Нещасний тоді цапа годував. Розказав він йому свою біду-горе. Іван усміхнувся, а далі й каже:
    — Дайте торбу грошей, я поїду до владики, і все в порядку буде.
    Попа аж скривило від таких слів. Та що поробиш — владика страху нагнав. Заплакав піп і віддав Іванові торбу грошей.
    Іван Нещасний налигав цапа за роги і пішов із ним у Київ.
    Відшукавши владику, Іван Нещасний прямо з цапом зайшов до преосвященного.
    — Що ти хотів, рабе божий? — гнівно запитав владика Івана, вглядівши, що з ним і цап стояв.
    — Прийшов, владико,— почав несміливо Іван,— щоб ось цю тварину в попи посвятили.
    Владика аж спалахнув увесь, затупав ногами, заскрипів зубами.
    — Геть відси!— крикнув не своїм голосом.
    Тоді Іван витяг з-за пазухи торбу грошей і показав владиці: дивіться, мовляв. Владика, вглядівши стільки грошей, аж голову в плечі втягнув.
    «Аби гроші, гріха не буде...» — подумав, а далі й каже:
    — І не подобає цапа в попи висвячувати, та що ж зробиш: грошей жаль.
    Забрав владика гроші в Івана і висвятив цапа в попи, ще й документ дав.
    Привів Іван цапа-попа додому, надів йому хреста на шию і жде парафії...
    Через невеличке врем'я у село, про яке йде мова, приїхав той самий владика, що цапа в попи висвятив. Приїхав і того ж дня довідався, що коло церкви піп собаку поховав. Розсердився, аж побілів увесь.
    Ззиває він тоді із сусідніх сіл попів, щоб суд вчинити над цим попом.
    З'їхались попи...
    Владика вже й рота розкрив, щоб винести страшний вирок над попом-безбожником, коли почув, як поблизу десь цап заревів.
    Глянув і ледве не впав.
    Іван Нещасний, почувши, що владика скликає попів, і свого попа налигав за роги, документ в руки і до церкви.
    І коли вже Іван був недалеко церкви, владика і вглядів його.
    — Собаку теж бог сотворив,— заспівав владика глухим голосом,— а тому гріха ніякого не буде, як її коло церкви похоронено.
    Після цих слів розпустив попів, сів на фаетон і був такий!
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_03.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама