Легенди та перекази: Нікополь
    Колись на цьому місці, де тепер Нікополь, жили запорожці хуторами. По цей бік Дніпра земля була козацька, а по той бік — турецька. Тут і перевіз був споконвіку. А де тепер скелі на Дніпрі, був великий острів, Орловий називався. На ньому, кажуть, було становище січових рибалок. Потім острів цей затопило водою.
    Поволі на хуторах селилося дедалі більше людей — так і виросла ціла слобода. Зрештою слобода стала такою великою, що люди у розмовах між собою поділяли її на кутки. Ті вулиці, що тягнулися від центру слободи далі вгору по Дніпру, аж до Лисої гори, називалися Довгалівка, бо там у давнину жили запорожці Довгалі. Далі в степ — Лапинка, бо звідтіль недалеко було до річки Лапинки. А біля перевозу було Микитине, де жив багатий козак Микита, що тримав шинок.
    То так і всю слободу почали називати Микитиною. Але потім цариці Катерині, що тут якось проїжджала, не сподобалася така «мужицька» назва, то Микитине було перейменоване на іноземний лад — на Нікополь. «Поль» грецькою означає «місто», а ім'я Микита російською звучить як «Нікіта» — от і вийшов Нікополь. Ну, та це вже було після того, як цариця віддала наказ зруйнувати Січ.
    А за Січі, було, як набридне якому козакові сидіти в Січі, то він одпроситься в кошового і гайда в Микитине гуляти. Як заїде в слободу, так і повертає до Микити, у шинок.
    Тоді в козаків були свої звичаї. «Здрастуй» не казали, а під'їде козак під вікно конем та й гукає:
    — А пугу, пугу!
    — Козак з Лугу!
    — Базавлук!
    — Соломаха та тузлук!
    Цебто прилетів пугач до пугача (козак до козака) та й питає господаря:
    — Що ти є за чоловік? (пугу, пугу?). А той з хати:
    Козак з Лугу. А цей знову:
    — А я козак з Базавлука!
    Тоді господар і просить гостя до хати хліба-солі їсти (соломахи та юшки з риби, або по-козацькому — тузлука).
    На другий день іде козак до церкви, відслужить молебень і каже попові:
    — Ну, панотець, Богові — Богове, а кесарю — кесареве! — Викине на тарілку червінця й знову до Микити пити-гуляти... Як підгуляє, вийде з хати й гукає:
    — Ану, коти барило горілки, давай питців, співаків, музик!
    Звісно, не встиг і вимовити — тут тобі вродяться й питці, й співаки, й музики. Давай козак частувати, давай гуляти!.. Далі як вдарять троїсті музики, загуде скрипка, бубон! Тут уже й танці, співи, галас — так і піде все ходором! Так гуляє козак день, гуляє два, гуляє тиждень. Як витрусить кишені, тоді — на коня і гайда назад у Січ.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_03.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 7 гостей

Ads-реклама