Народні казки: Кирик
    В одному селі жив собі Кирик-мужичок. Стала Кирикові велика біда: умерла саме в жнива дитина. Тепер бідний Кирик ходить, шукає, нема кому ямки копати, нема кому труну робити; ніхто не хоче — ніколи. Пішов Кирик до попа.
    — Прийшов до вашої милості, щоб йшли дитя хоронити.
    — А є у тебе, Кирику, карбованець?
    — Нема, — каже.
    Не хоче піп дитину хоронити. Прийшов додому Кирик, плаче — ніхто його не слуха. Пішов він сам яму копати. Копає Кирик ямку, дивиться — йде дідок:
    — Здоров був, Кирику! Що ти тут робиш?
    — Сталась мені велика біда: умерла в жнива дитина: ніхто не хоче яму копати, то сам копаю.
    — Підожди, Кирику, не копай, іди зі мною!
    Прийшли вони на долинку.
    — Викопай тут, Кирику, ямку на дитинку.
    Став копати Кирик ямку на дитинку, викопав зі срібними карбованцями котельчик. Кирик зрадів, прийшов додому, взяв коня і поїхав у місто, купив куль муки пшеничної, пшона, сала. Вертається, коли у нього повен двір людей: той домовину робить, ті пішли яму копать (дізнались, що у Кирика гроші є). Прийшов Кирик до попа, вийняв на стіл грошей сорок карбованців.
    — Прошу, батюшко, дитину хоронити з собором!
    — Зараз, Кирику, іди додому, я зараз буду.
    Не дійшов Кирик додому, як уже іде дванадцать попів з дванадцяти церков. І цей піп з попадею йде. Почали дитину з собором хоронить, як купецького сина. Поховали дитину і сіли трапезувати. Піп хоче спитати Кирика, де-то він грошей дістав. А попадя і каже попу:
    — Не допитуйся тепер, бо будеш із хати сторч махати. Діждеш посту. Кирик ніде не дінеться. Стане він говіти, спитаєш його на духу, де він гроші взяв. Не признається — не станеш його сповідать.
    Піп дожидає посту. Став Кирик говіти, став піп його допитувати, як він добув грошики.
    — Які ти гріхи маєш?
    — Батюшко, чоловік що ступив, то й согрішив.
    — Ні, я чув, що у тебе є якісь грошики непевні, що ти їх підчепив...
    — Ні, батюшко!
    — Ну, не признаєшся, ступай проч з моїх очей.
    Приступає знов Кирик, нахилився піп і питає знов.
    — Так, — каже, — правда, батюшко, знайшов я казанець.
    — Я це знаю, — каже батюшка, — але ті гроші непевні. Принеси їх сюди. Я одслужу молебен, то мені буде часточка, тобі часточка, і на церкву часточка.
    — Добре, — каже, — нехай і буде так.
    Одправив піп вечерню, приходить додому.
    — А що? — каже попадя.
    — Знаю вже, де Кирик грошей набрав.
    І розповів їй усе.
    — Почекай, — каже, — не йди до нього: я так зроблю, що всі гроші будуть твої.
    Побігла попадя до шевця і випросила в нього шильце і дратви. Прибігає додому, зняла з горища волову шкуру. Взяла ту шкуру, наділа на попа: передні ноги — на руки, задні ноги — на попові ноги, роги на голову. Обшила попа шкурою, зробила з нього чорта.
    — Іди тепер до Кирика та постукай у вікно, він ще не спить, й скажи: «Ага! Забрав мої гроші, та й ще хочеш дать попові на церкву! Оддай їх зараз, а то увесь цей дім рознесу і всі душі заберу», — то він тебе злякається і віддасть гроші.
    Прийшов піп під вікно та й заторохтів рогами. Кирик подивився — а місячно, — думає, що диявол.
    — Що тобі, нечиста сило, треба?
    — Ага! — говорить піп. — Узяв мої гроші, а душі не віддав? Оддай мені гроші, а то я тобі цей дім рознесу і всі душі заберу.
    — Почекай, — каже Кирик, — я тебе боюся. Я тобі оддам їх через двері...
    Подав йому через двері котельчик. Прийшов піп додому. Попадя хотіла взять той котельчик, а він попові до руки приріс. Стала вона оддирати з попа волову шкуру — стала з попа кров бігти. Шкура приросла, і став з попа чорт...
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_02.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама