Легенди та перекази: с. Симаки
    У селі жив колись пан, був добре-таки багатенький, був жонатий. Раз він десь собі поїхав з своїми панами, а пані зісталася вдома вагітна та заходилася родити. Ну, то привезли до неї пупирку-бабку там уже біля неї ходити. Та родилося у неї семеро синів-дітей. Що тут їй бідній робити — позор, що аж сім дітей. Що буде, коли приїде чоловік, ще може покинути. Пані тут злякалася. Вирішила пані це від нього закрити. Договорилася вона з покоївкою, щоб та забрала дітей та вивезла десь у ліс. Забрала покоївка всіх дітей та й повезла. Коли у лісі назустріч їй їде сам пан-хазяїн. Почав він питати, куди вона їде та що везе. Робити було нічого, вона мусіла розказати панові всю правду. Але пан дав слово покоївці нікому нічого не казати і покоївці наказав, щоб і вона нікому нічого не казала. Забрав усіх дітей, завіз у город, найняв їм мамок і тих, що за ними доглядали, а сам поїхав, куди йому треба, та приказав покоївці, щоб вона нічого не говорила пані. Через два тижні пан повернувся додому. Пані вже трохи одужала; вона йому нічого і він їй нічого не сказав. Діти ростуть, пан дає гроші, вчить їх. Діти повиростали, бо вже пройшов довгий час.
    Пан у себе удома устроює бал, приїхало багато гостей. Приїхали всі його сім дітей, сім синів, всі гарні-гарні, високі, рослі, в одинакових убраннях, подібні один на одного. Пані глянула — впізнала та й розірвалось у неї серце. З того часу сини розділилися надвоє. Частина села цього пана стала зватись Симаки.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_02.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 7 гостей

Ads-реклама