Народні казки: Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
    Були собі дід та баба. От раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.
    От біжить, аж хлопці товар женуть до води.
    — Здорові були, хлопці!
    — Здорова, лисичко-сестричко!
    — Проміняйте мені бичка-третячка за маковий пиріжок!
    — Де ж таки бичка за пиріжок!
    — Та він такий солодкий, що аж-аж-аж!..
    Таки найшла одного, проміняла.
    — Глядіть же,— каже,— хлопці, не їжте пиріжка, аж поки я зайду в ліс!
    Та й побігла і бичка гоном погнала. Ті підождали, поки вона сховалась у лісі, тоді до пиріжка, — аж там сміттячко...
    А лисичка тим часом пригнала бичка у ліс, прив'язала його до дуба, а сама пішла рубати дерево на саночки. Рубає та й приказує:
    — Рубайся, деревце, криве й праве! Рубайся, деревце, криве й праве!
    Нарубала дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде. Аж біжить вовк-панібрат.
    — Здорова була, лисичко-сестричко!
    — Здоров, вовчику-братику!
    — А де це ти взяла бичка-третячка та саночки?
    — От, де ж там? Бичка заробила, саночки зробила та й їду!
    — Ну, то підвези ж і мене!
    — Куди я тебе візьму? Ти мені й саночки поламаєш!
    — Ні, не поламаю, я тільки одну лапку покладу.
    — Та клади вже, ніде тебе діти.
    От вовк і поклав лапку. Від'їхали трохи, вовк і каже:
    — Покладу я, лисичко-сестричко, і другу лапку.
    — Е, вовчику-братику, ти мені санки поламаєш!
    — Ні, не поламаю.
    — Ну, клади.
    Вовк і поклав. Їдуть, їдуть, коли це — трісь!
    — Ой лишенько,— каже лисичка,— санки тріщать!
    — Та ні, лисичко-сестричко, то в мене кісточка хруснула.
    Ну, дарма… Їдуть... А вовчик знову:
    — Покладу я, лисичко-сестричко, і третю лапку.
    — Та де ти її кластимеш! Ти мені зовсім санки поламаєш!
    — Та ні, чого б вони ламалися?
    — Та вже клади!
    Тільки поклав, а саночки знову — трісь-трісь!
    — Ей, вовчику, саночки тріщать! Злазь, бо поламаєш!
    — Та де там вони тріщать! Що ж бо ти, лисичко-сестричко, вигадуєш? То я орішок розкусив.
    — Дай же й мені!
    — Так останній.
    Проїхали ще трохи…
    — Ой лисичко-сестричко, сяду я й увесь!
    — Та куди ти сядеш? Тут ніде тобі й сідати!
    — Та я зібгаюсь так, що поміщусь.
    — Та ти мені санки зовсім поламаєш! Чим же я тоді дровець привезу?
    — От-таки, чого я поламаю? Я легенький. Сяду я, лисичко-сестричко, бо притомивсь. Я помаленьку.
    — Та вже сідай, нема де тебе діти.
    От він убравсь зовсім у саночки, та тільки сів, а санки — трісь-трісь-трісь! Так і розсипались.
    Давай тоді його лисичка лаяти:
    — А щоб тобі добра не було, капосний вовцюгане! Що це ти мені наробив?..
    Лаяла його, лаяла, а тоді:
    — Іди ж тепер та рубай дерево на санчата.
    — Як же його рубати, лисичко-сестричко, коли я не вмію і не знаю, якого треба дерева.
    — А, капосний вовцюгане! Як санчата ламати, так знав, а як дерево рубати, то й ні! Кажи: рубайся, деревце, криве й праве! Рубайся, деревце, криве й праве!
    Пішов вовк. От увійшов він у ліс та й почав:
    — Рубайся, дерево, криве й криве! Рубайся, дерево, криве й криве!
    Нарубав, тягне до лисички. Глянула та, аж воно таке корячкувате, що й на полицю в плуг не вибереш, не те що на полозок. Давай вона його знову лаяти:
    — Нащо ж такого нарубав?
    — Коли воно таке рубається!
    — А чом же ти не казав так, як я тобі веліла?
    — Ні, я так саме й казав: рубайся, дерево, криве й криве!
    — Ну і дурний же ти який і до того недотепний! Сиди ж тут, бичка доглянь, а я сама піду нарубаю. Пішла вона.
    А вовк сидить сам собі, та так йому хочеться їсти! Почав він перекидати, що було в саночках,— ні, нема ніде нічого. Думав, думав та й надумав: «З'їм бичка та й утечу!..» Проїв дірку в бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув, а бичка під тином поставив і паличкою підпер. Тоді сам на втіки. Приходить лисичка до бичка, аж у нього з боку віхоть стримить… Лисичка хап за той віхоть, а звідтіля горобці — хрррр!.. Вона за паличку, тільки прийняла її, а бичок гуп — і впав!
    — Ну, стривай же ти, капосний вовцюгане! Я ж тобі це згадаю!
    Та й побігла шляхом.
    Біжить, коли це їде валка запізнілих чумаків з рибою. Вона впала серед шляху і ноги відкинула — притаїлась, мов нежива. Чумаки зараз її й побачили:
    — Дивіться, хлопці, яка здорова лисиця лежить!
    Обступили її, перевертають.
    — Треба взяти — дітям шапочки будуть.
    Кинули її на задній віз й знову рушили.
    Їдуть попереду, а лисичка-сестричка бачить, що вони не дивляться, і давай кидати рибу з воза. Кидає та й кидає по рибці на шлях, усе кидає... Накидала багато та нишком і зіскочила з воза. Чумаки поїхали собі далі, а вона позбирала ту рибку, сіла та й їсть.
    Зирк — аж і вовк-панібрат біжить.
    — Здорова була, лисичко-сестричко!
    — Здоров!
    — А що це ти робиш, лисичко-сестричко?
    — Рибку їм.
    — Дай же й мені!
    — Отак! Я скільки морочилась, ловила та й віддам йому? Піди, сам собі налови!
    — Та як же я наловлю, коли не вмію? Хоч навчи, як її ловити!
    — Та як же ловити? Піди до ополонки, встроми хвоста в ополонку і сиди тихенько та й приказуй: «Ловися, рибко, велика й маленька!» То вона й наловиться.
    — Спасибі за науку!
    Побіг вовк мерщій на річку, та до ополонки, та хвіст в ополонку...
    — Ловись,— каже,— рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика!
    Не хочеться йому малої. А мороз надворі такий, що аж шкварчить! Лисичка ж бігає по березі та все:
    — Мерзни, мерзни, вовчий хвіст! Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
    А вовк:
    — Що ти, лисичко-сестричко, кажеш?
    — Та то ж і я кажу: ловися, рибко, велика й мала!
    — А, ну й я так: ловися, рибко, велика та все велика!
    Ворухнув вовк хвостом — важко вже. А лисичка:
    — Ото вже рибка почала чіплятися.
    Трохи згодом:
    — Ану, вовчику, тягни!
    Вовк як потяг, а хвіст уже прикипів до ополонки, — не витягне. А вона його ще й лає:
    — А, капосний вовцюгане, що ти наробив?! Бач, казав: «Ловися, рибко, велика та все велика»,— от велика начіплялася, тепер і не витягнеш. Треба ж тобі помочі дати, побіжу покличу.
    Та й майнула на село. Біжить селом та гукає:
    — Ідіть, люди, вовка бить! Ідіть, люди, вовка бить!
    Як назбігалося людей!.. Хто з сокирою, хто з вилами, з ціпами, а баби з рогачами, з кочергами! Як почали вони того бідолаху-вовка періщити!
    А лисичка тим часом ускочила в одну хату, — нікого нема, хазяйка побігла на річку вовка бити і діжу немішену покинула. Вона взяла вимазала голову в тісто — та в поле... Коли дивиться — вовк насилу лізе,— добре дали йому, сердешному. Вона зараз-таки прикинулась хворою, тільки тюпає, стогне... А вовк побачив її.
    — А,— каже,— така ти! Наробила ти мені добра, що й хвоста збувся!
    А вона:
    — Ой вовчику-братику, хіба ж то я? Хіба ж ти не бачиш, що з мене й мозок тече, так мене побили, що й голову провалили мені. Вовчику-братику, підвези мене!
    — Та я й сам нездужаю!..
    — Та в тебе ж тільки півхвоста нема, а мені й голову провалили. Ой-ой-ой, не дійду додому!..
    — Та сідай уже, нема чого з тобою робити.
    Вона вилазить йому на спину, вмощується та так стогне.
    Повіз її вовк.
    От вона їде та все приказує:
    — Битий небиту везе! Битий небиту везе!
    — Що ти там, лисичко-сестричко, кажеш?
    — Та то я кажу: битий биту везе.
    А сама знову нищечком:
    — Битий небиту везе!
    От довіз він її до хатки:
    — Уставай, лисичко, доїхали!
    Вона тоді плиг з вовка та:
    — Битий небиту привіз! Битий небиту привіз!
    Вовк до неї, хотів її зубами, а вона в хатку та й зачинилася. Не влізе вовк. А вона ще визирає у вікно та й дражнить:
    — Битий небиту привіз!
    Тупцявся вовк, тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе.
    — Ну й клята ж лисичка!.. От так піддурила!
    Та й потяг додому.
    А лисичка живе та курей ловить.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_04.jpg

Хто на сайті?

Ads-реклама