Народні казки: Похорон
    Був у багатого Мужика Гаврила пес Рябко. Узяв той пес та й здох. Ну, мужик хоче його поховати, як християнина, бо пес йому добре служив.
    От іде він до попа та й каже:
    — Хочу я свого пса рябого поховати, як християнина старого.
    Піп каже:
    — Що ти, Гаврило, здурів,— пса рябого поховати, як християнина старого? Ти що, хочеш моїх дітей посиротити?
    Але Гаврило нічого — ходить по хаті, промовляє до попа словами:
    — Ваша голова не пуста, та й моя не порожня, зробити все можна, маю грошей черес — буде похованим мій пес.
    Ці слова промовляє і черес грошей висипає. Як ті гроші піп забачає, аж слинку лигає, аж попа хвороба нападає.
    Бере він ті гроші, хапає, а сам Гаврила радить-научає:
    — Роби, Гавриле, малу домовинку, ніби на малу дитинку, буду щось діяти, будемо пса ховати.
    Іде Гаврило додомоньку, робить домовиноньку, ніби на малу дитиноньку. Беруть вони вдвох з попом пса рябого та й ховають, як християнина старого. Гаврило радий, і піп радий.
    Але пройшло трохи часу, сусіди бачать, що то не чоловік похований, бо всі в багача живі, а тільки пса нема; то то вже видно, що пса поховали.
    Взяли та й написали жалобу до архирея: так і так, пса рябого піп поховав, як християнина старого.
    Архирей тоді:
    — Як так? Я йому!..
    Та й написав у село, що приїде.
    Злякався піп, труситься, до Гаврила йде, свариться:
    — Що ти зробив, ти мої діти посиротив! А Гаврило йому:
    — Нічого, батюшко, ваша голова не пуста, і моя не порожня, все зробити можна.
    Тоді він коня сідлає, черес грошей насипає, до архирея вирушає і цапа рогатого на мотузку з собою забирає. Заходить до владики, двері відчиняє і так промовляє:
    — Владиче, владиче, висвяти мені цапа рогатого на попа кудлатого.
    Архирей як розсердиться, як затупає ногами:
    — Як ти смієш мене так просити, щоб з цапа попа зробити?!
    Але Гаврило не плошає, черес грошей виймає, на стіл висипає. Він гроші висипає, а архирея вже хвороба розбирає. Бере він гроші, ховає, а цапа садовляє, постригає, на попа його посвящає. Та ще й каже:
    — Стрижіть його зрідка та й не пускайте до дідька. Гаврило рад, і архирей рад.
    Ну, але приходить час архирею в село їхати. Приїжджає він у село, йде до церкви і став там під стіною. А піп у церкві править. Архирей думає, що піп не знає про цапа. Але піп знає та й править і співає:

     Ви курите люльку,
     Я нюхаю табаку.
     Ви висвятили цапа на попа,
     А я поховав собаку.
     Ви не винні,
     Я не ви-и-и-не-е-е-ен!

    А дяк йому в тон з клиросу:

     Господи помилуй,
     Господи помилуй,
     Господи помилуй,
     А-а-мінь!

    А люди нічого не знають і хрестяться.
    Ну, тоді архирей злякався та й сказав людям:
    — Неправда ваша, люди добрі, піп ваш поховав не пса рябого, а християнина старого.
    Та з тим з села і поїхав
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_05.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама