Народні казки: Калиточка
    Був собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди — віз. Ото як прийде неділя або свято, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю — другий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже:
    — Поведи воли та продай, справимо собі коня та повозку, будемо самі до церкви та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати.
    Чоловік налигав воли і повів. Веде дорогою, аж ось доганяє його чоловік конем.
    — Здоров!
    — Здоров!
    — А куди це воли ведеш?
    — Продавать.
    — Поміняй мені за коня.
    — Давай.
    Виміняв коня, сів верхи та й їде. Від'їхав недалеко і зустрічає чоловіка, що жене корову:
    — Здоров!
    — Здоров!
    — А куди це ти їдеш?
    — Коня продавать.
    — Поміняй мені на корову.
    — Давай!
    Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. Зговорився він, виміняв корову на свиню, а потім на вівцю і поспішає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика ріка, а на ній видимо-невидимо гусей. Підійшов він ближче, розбалакався з людьми, виміняв вівцю на гуску, та й пішов понад річкою, і зайшов у село. Аж стрічає жінку, а та:
    — Здоров!
    — Здорова!
    — А поміняй мені на півня гуску!
    — Давай!
    Помінялись. Іде далі, аж ось доганяє його чоловік:
    — На продаж?
    — Еге!
    — А поміняй мені на калиточку.
    — Давай!
    Виміняв за півня калиточку й поспішає додому. Аж тут тобі річка розлилась. На березі стоїть перевіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки.
    — А перевезете мене? Дам калиточку.
    — Сідай!
    Переїхав на другий берег.
    А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього.
    — Що тобі,— кажуть,— жінка за це зробить?
    — Аж нічого! Скаже, слава богу, що хоч сам живий вернувся.
    Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки оддадуть йому дванадцять маж хури із батіжками. Зараз одібрали одного з себе і послали його до баби. От той приходить.
    — Здорові!
    — Здоров!
    — А ти не чула про свого старого?
    — Ні, не чула.
    — Він воли на коня проміняв.
    — От добре, возик недорого стоїть, як-небудь зберемось.
    — Та й коня проміняв на корову.
    — Це ще й краще, буде у нас молоко.
    — Та й корову проміняв на свиню,
    — І то добре, будуть у нас поросятка, а то чи заговляти, чи розговляться — все треба купити.
    — Та й свиню проміняв на вівцю.
    — І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що у мене у спасівку прясти.
    — Та й вівцю проміняв на гуску.
    — І це добре, будут у нас крашаночки та пір'я.
    — Та й гуску проміняв на півня.
    — О, це і ще краще, півень раненько співатиме та нас до роботи будитиме.
    — Та й півня проміняв на калиточку.
    — І це добре, будемо, де хто заробить — чи він, чи я, в калиточку складати.
    — Та він і калиточку за перевіз віддав.
    — Ну що ж, слава богу, що хоч сам живий вернувся.
    Так тим чумакам нічого робити, віддали йому дванадцятеро маж.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_06.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама