Казка Остапа Вишні: Фазани
    — Дідусю, а коли ти мене на охоту візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
    Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки дідусь брався за рушницю.
    Дідусь гладив Павлика по голівці:
    — Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й візьму...
    Дідусь дуже любив маленького Павлика і завжди йому розповідав про зайців, про вовків, про лисичок, про всіх звірів, що він їх полював.
    А одного разу прийшов із лісу та й каже:
    — Павлику, а я фазана бачив.
    — Де ти, діду, фазана бачив?
    — У нашому лісі!
    — Якого фазана?
    — Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологічному парку.
    — Із отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається?
    — З таким самим! Фазанів, Павлику, привезли у наш ліс аж із далекого Казахстану!
    Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
    — Дідусю, візьми мене, будь ласка, в ліс фазанів полювати!
    Дідусь якось так загадково посміхнувся та й каже:
    — Добре, Павлику! Взавтра підемо в ліс до фазанів.
    Маленькому Павликові так хотілося піти з дідом на фазанів, що він і вночі прокидався та все питав маму:
    — Мамо! Чи скоро вже ранок?
    — Спи, Павлику! Спи! Дідусь без тебе в ліс не піде! Раз уже він сказав, що тебе візьме, то, значить, візьме.
    Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстяки, у ватяні штани і кожушок...
    — Дідусю, — крикнув Павлик, - а мене хіба не візьмеш?
    — Візьму, Павлику, візьму! Одягайся! Тільки добре одягайся, бо бачиш, скільки за ніч снігу нападало!
    Павло тепло одягся: і светр, і теплі рейтузи надів, і валянки, і шапку-ушанку...
    — Ну, я вже готовий, дідусю! Бери рушницю, та й підемо! — каже до дідуся Павлик.
    А дід йому:
    — Ні, Павлику, ми сьогодні рушниці не братимемо! Ми щось інше сьогодні для фазанів візьмемо. Ходімо!
    Вийшли дідусь з Павликом з хати та й пішли під повітку.
    А під повіткою дідусь зарані заготував кілька снопів з ячменю. Невимолочених, із зерном, та серед великих снопів і кілька маленьких було — для Павлика.
    — От з якими «рушницями» полюватимемо фазанів ми з тобою, Павлику!
    Та й розповів дідусь Павликові про те, як треба оберігати взимку птицю, і не тільки фазанів, що оце тільки їх привезли до нашого лісу, а й всіляку птицю: і куріпок, і синичок, і щигликів, що взимку, як випаде сніг, не мають змоги знайти собі їжу...
    Дідусь із Павликом пішли до лісу, розгорнули на галявині сніг і поклали снопики ячменю...
    — Давай, Павлику, заховаємося отут, за ліщиною! Подивишся, який червоний красунь фазан зараз до ячменю прибіжить.
    І справді, — тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми, і чудесний червоний красунь фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно.
    Дідусь обняв Павлика та й каже:
    — Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку, в лісі! Добре?
    — Добре, — відповів Павілик.
 

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_07.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 1 гість

Ads-реклама