Народні казки: Як циган сповідався
    Жив собі один циган. Все був голодним. Одного разу так зголоднів, що не міг іти. Думає: «Де би поїсти?» І додумався: «Так ніде не поїм, як у попа». Прийшов до попа з міхом на плечах.
    - Пане превелебний, що би коштувала така товпуга золота, як кінська голова?
    Піп подумав, що у цигана у міху товпуга золота. «Видурю я у нього»,- подумав собі піп і каже:
    - Цигане! Може, ти голоден? Спочатку поїш, а потім я тобі скажу, що ото коштує.
    - Ви вгадали, пане превелебний! Я дуже голодний.
    Дав піп цигану м'яса, левешу. Наївся циган так, що лише по череву гладиться.
    - Ну, виймай, цигане, ото золото з міха, хай виджу.
    - У мене не є ніякого золота. Я подумав: що би коштувала така товпа золота, якби вона у мене була.
    Піп розсердився:
    Біда на тебе, цигане, впаде, бо ти согрішив. Прийди завтра сповідатися.
    Добре.
    Другого дня прийшов циган із сином до попа. Зима, а циган і його син - босі. Змерзли і зайшли до кухні погрітися. Там варився в капусті шовдар. Циган вийняддюв дар і поклав хлопцеві у міх. «Файна клебаня, придасться»,- подумав собі.
    Виспався піп і вийшов у кухню. Увидів цигана і каже:
    - Заходи у кімнату, буду тебе сповідати.
    Узяв піп єпітрахиль на себе, прикрив циганові голову ї каже:
    - Цигане, перехрестися!
    - Во ім'я отця і духа. Амінь!
    - Цигане, та ти за сина не сказав.
    - Паночку, тут син, за дверима, чекає мене.
    - Я видів твого сина. Айбо ти не знаєш перехреститися. Треба казати: во ім'я отця і сина...
    - Добре! У нас так: де отець, там і син.
    - Та кажи за гріхи!
    - З попової капусти я вигнав свиню.
    - То не гріх. То ти добре зробив, бо свиня наробила би шкоди, поїла би капусту. А я за гріхи звідую.
    - Перед паном превелебним я зняв клебаню.
    - І се добресь зробив. Так треба і далі робити.
    А у попа був годинник, і циган помалу витягав його із жебика. Попу надоїло, що циган не знає, які то гріхи, і каже:
    - Я хочу чути, чи ти крав?
    - Крав і тепер краду!
    - Се великий гріх. Мусиш день постити і завтра прийдеш на причастя.
    Відклонився циган і пішов, а піп кличе служницю, аби дала їсти.
    - Не є що їсти, бо циган украв шовдар із капусти.
    Тоді догадався піп, що означали циганові слова: «З попової капусти я вигнав свиню». Хоче іти до церкви, а клебані не є. Піп догадався, як то циган зняв клебаню перед паном превелебним. Посяг рукою в жеб, айбо й годинника не є.
    Розсердився піп на цигана і приказав принести хріну, гіркого перцю і зробити з того цигану причастя. Прийшли до церкви, а піп виголошує:
    - Циган - найбільший грішник, тому він буде брати причастя останнім.
    Циган і не спішить, бо він не голоден. З попового шовдара наситився і він, і його діти. Дочекався черги на причастя, та коли промок причастя, яке йому приготував піп, то аж закрутився:
    - Щой, пане превелебний, лиш синові не дайте причастя, бо чорт його візьме.
    - То признайся, чи ти взяв від мене шовдар, клебаню і годинник?
    - Та я казав на сповіді.
    - То возвісти всьому народові в церкві, і я тобі відпущу гріхи.
    - Та чи повірять? - каже циган. Піп повернувся до людей і каже:
    - Народе! Що вам циган вповість - ото чиста правда.
    - Айбо я ганьблюся таке казати! - каже циган.
    - Нічого ганьбитися, кажи! - напирає піп.
    - Чесні люди, слухайте! - гойкнув на всю церкву циган. - Котрі діти білоголові, ті всі від пана превелебного.
    Сказав так циган і утік. Прийшов піп додому такий сердитий, що і їсти йому не треба. Думає собі: «Знайшов мені циган ганьбу, то най за це хоч дров мені привезе». Заганяв церковника до цигана:
    - Іди і приведи цигана. Кажи, що має мені привезти дров. Аж не привезе, то дам на нього у суд.
    Привів церковник цигана на фару. Каже циган:
    - Пане превелебний! Я привезу дров, лиш дайте мені сани і коней, бо я не маю, і покажіть мені, котрий бук для вас зрубати.
    - Най буде!
    Запрягли коней у сани. Сів піп на сани, а циган веде коней і ногами дубоче, бо змерз босий. Піп у чоботях, і то ззяб.
    - Цигане! Я дуже ззяб.
    - А я, пане превелебний, не ззяб, бо я босий. Морозу немає де сидіти. Якби ви були босі, то не ззябли би.
    - Спирай коней, най роззуюся,- каже піп.- А ти обуйся, то увидиш, як то в чоботях холодно.
    Зняв піп чоботи і віддав цигану. Айбо змерз ще більше.
    - Цигане! Без чобіт я ще більше мерзну!
    - Се тому, що бог не знає, що чоботи мої. Він думає, що вони у вас на ногах. Здійміть руки і кажіть: «Боже, я босий, чоботи не мої».
    Піп так і зробив; здійняв руки і каже:
    - Боже, я босий, і чоботи не мої.
    - Правда, що не ваші,- каже циган.
    - Айбо я тепер так ззяб, що серце мені каменіє,- скаржиться піп.
    - Бо треба вам мало побігти за саньми.
    Зліз піп з саней, а циган вйокнув на коней - і лишив пана превелебного в лісі. Замерз пан превелебний - і казці кінець.
 
< Попередня   Наступна >

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_05.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама