Казка Олесі Хромейчука: Казка
    Привіт маленькі і дорослі
    Запрошую до себе в гості –
    В країну музики й пісень.

    Отож в один весняний день…
    Жив-був простий собі хлопчина-
    Слухняна, як усі дитина.
    Любив співати, жартувати
    І містом з дідусем гуляти,
    А все, що бачив й відчував
    Умить в мелодію складав.
    Без звуків музики й пісень
    У нього не минав і день.

    А ось він сам біжить, мабуть.
    Орфеєм хлопчика зовуть.
    Він навіть нас не помічає,
    Бо дуже нині поспішає:
    Із дідусем малий Орфей
    Іде у чарівний музей.

    Як тільки двері привідкрив,
    Привітну Флейточку зустрів.
    А в центрі залу, ще й на троні
    Стояла Скрипка у короні.

    Вона сказала, мов царівна:
    “Орфею, музика чарівна
    Звучить тоді, як граю я,
    Бо перша партія моя!”

    Тут Бубон Скрипці заперечив:
    “Твої слова тут недоречні –
    Оркестр не зможе грати сам,
    Якщо замовкне барабан.”

    Уся дрібнота щебетала
    І до Орфея промовляла:

    В Тромбона голос найміцніший,
    А Ксилофон – найяскравіший,
    У Флейти славний цілий рід,
    А Бас старезний, наче світ.

    Великі, менші і малі,
    Щипкові, струнні, духові…
    Трикутник, цілий хор Дзвіночків,
    Не розпізнати голосочків.
    Колись була – вербова гілка,
    Тепер вона – дзвінка Сопілка.
    А коломийки як заграли
    Гуцульські запальні Цимбали!
    Їм помагати стала Фрілка,
    А коду дзенькнула Тарілка.

    Весь зал звучанням цим налився –
    Орфейчик зовсім розгубився:
    “Кого ж мені таки обрати?
    Тут треба помочі питати!”
    Дідусь із мудрими очима
    Стояв в кутку, перед дверима.
    “Дідусю!” – викрикнув Орфей,
    Вже добігаючи дверей.

    Та тут малого перервала
    Мелодія, що залунала.
    І звуків ніжний перелив
    Чутливу душу полонив.

    То обізвались голосні
    Гітари струни золоті:
    До дідуся він біжучи
    Торкнувся їх нехотячи.

    А разом з ними забринів
    Чийсь ніжний, задушевний спів.

    “О, хто ж це гарно так співає,
    Хто голос найніжніший має?”
    Почав Орфейчик розглядатись,
    До інструментів придивлятись.
    І тут побачив у кутку
    Красуню милу і струнку.

    “Скажіть, як звуть Вас дивна панно,
    Ой, як співаєте Ви гарно!
    І Ваш чарівний голосок
    Пливе, немов живий струмок.”

    “Я та, що світом скрізь літає,
    Зі смутку люд розвеселяє.
    Я часом можу сумувати
    І навіть сльози викликати.
    Але якщо розвеселюся,
    То вже нічого не боюся.
    Лунаю я по всій землі,
    Зі мною старші і малі.
    Щей маю нерозлучну пару –
    Надійну подругу Гітару.

    Я, Пісня, друже мій коханий,
    Що в Україні добре знана.
    І обираю тільки тих,
    Кому потрібна більш за всіх.
    В дарунок послана до Тебе,
    Талантом із самого неба.”

    Твори, співай моя дитино,
    Як Муза душу полонила.
    Бо всі минають почуття,
    Лиш вічне в Музики життя!
 

Опитування

Кого Ви б хотіли?

Google

Привіт від ведмедика!

mishka_04.jpg

Хто на сайті?

Зараз на сайті: 3 гостей

Ads-реклама